уклякати

(вкляка́ти), -а́ю, -а́єш, недок., укля́кнути (вкля́кнути) і укля́кти (вкля́кти), -кну, -кнеш; мин. ч. укля́к, -ла, -ло і укля́кнув, -нула, -нуло; док.

1) Ставати, падати (на коліна).

2) Взагалі опускатися на землю, припадати до неї.

3) Дерев'яніти, терпнути від холоду, незручного положення і т. ін.

4) Хилитися, никнути (про злаки); робитися сухим, негнучким (про рослини взагалі).

5) Втрачати енергію, бадьорість, впадати в пригнічений настрій.

6) Ставати нерухомим, завмирати (від несподіванки, страху і т. ін.).

7) тільки док., розм., рідко. Те саме, що замовкнути.